Офіційний веб-портал
Чернігівської міської ради

Дифтерія

Як уберегти себе від захворювання

 

Дифтерія – гостре  інфекційне захворювання з повітряно-крапельним  механізмом передачі. Збудником захворювання є дифтерійна паличка, яка виробляє екзотоксин.

Джерелом інфекції є хвора людина або носій дифтерійної палички.

Інкубаційний період – від 2 до 10 днів.

 

Захворювання має клінічні прояви:

• Біль  в горлі;

• Підвищення температури тіла, лихоманка (39оС);

• Набряк слизової оболонки ротоглотки;

• Наліт на мигдаликах, осиплість голосу;

• Набряк шиї;

• Збільшення лімфатичних вузлів.

 

Виділяють форми захворювання:

• Дифтерія носа;

•                  ротоглотки (ангіна, тонзиліт);

•                   гортані (ларинготрахеїт);

•               шкіри.

 

Діагностика: 

• бактеріоскопічне дослідження – через 1-2 год. результат;

• бактеріологічне – результат через 24-72 год. – вивчення токсигенних властивостей;

• серологічне дослідження – аналіз крові до лікування і через 14 діб після лікування.

Діагноз: при наростанні титрів в 4 рази і більше.

 

Ускладнення:

• блокування дихальних шляхів, тяжкість при диханні;

• неможливість ковтати;

• легенева інфекція – пневмонія;

• інфекційно-токсичний шок;

• ДВЗ–синдром (носові кровотечі, крововиливи на слизових оболонках, шкірі);

• Міокардит – найважче ускладнення;

• Ураження нервової системи – ураження ЧМН – парез піднебіння, осиплість голосу, неможливість ковтати, парез лицевого нерву, птоз. В’ялі паралічі. Поліневрити.

• Ураження нирок, надниркова недостатність

 

Лікування дифтерії. Усі хворі на дифтерію підлягають обов’язковій госпіталізації до інфекційного відділення.

Головним у лікуванні є введення протидифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин. В залежності від тяжкості – визначають дозу. Найбільший ефект від введення ПДС  в перші три доби від початку хвороби. При необхідності вводять повторно, але повторні введення збільшують можливість виникнення алергійної реакції.

Етіотропна терапія – (не менше 7 діб) препарати пеніцилінового ряду, макроліди.

Симптоматична терапія.

Патогенетична терапія – дезінтоксикаційна.

Лікування ускладнень.

 

Профілактика

Специфічна – вакцинація дітей та дорослих. 

• Діти:  в 2 міс. (І W), 4 міс. (ІІ W), 6 міс. (ІІІ W), 1,5 роки  RW, 6 років RW і кожні 10 років - 16 років, 26 років і т.д. Вакцина комбінована – АДП-м

• Дорослому  вакцинацію проводять триразово, якщо в дитинстві не щеплений. Якщо щеплення були, але пройшло багато часу – необхідна одна RW, наступна через 10 років.

 

Всі щеплення безкоштовні!

 

Протипокази до вакцинації:

• Алергічні реакції на будь-які компоненти вакцини;

• Гостре захворювання до одужання;

• Хіміотерапія, гормонотерапія, імунодефіцитні стани;

• ІІІ иа ІУ стадія ВІЛ-інфекції.

 

Перед щепленням – обов’язківий  огляд сімейного лікаря (терапевта). Термометрія. При необхідності – консультація вузьких спеціалістів.

 

Після щеплення – нагляд приблизно 30 хв., може бути місцева реакція, незначне підвищення  температури тіла – це нормально. Про ці події лікар має попередити.

 

Неспецифічна профілактика. 

Ізоляція хворих. Нагляд за контактними – термометрія, огляд лікарем, однократне бак дослідження. Головне – особиста гігієна – миття рук, провітрювання приміщення, вологе прибирання з обробкою предметів загального вжитку.

 

Чому дітям та дорослим необхідно вакцинуватись проти дифтерії?
За повідомлення МОЗ України з початку року в країні було зафіксовано
20 випадків дифтерії, з них – 18 у жовтні місяці. Із зареєстрованих хворих – 19
дорослих.
Протягом останніх дев’яти років в Україні щорічно реєстрували
поодинокі випадки дифтерії (за винятком 2017 р.). У 2010–2018 рр. загалом
зареєстровано 56 хворих на дифтерію, з них 12 дітей та 44 дорослих. Летальних
випадків не зафіксовано.
Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним
механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним
запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної
інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем,
нирок. Найчастіше захворювання проявляється утворенням щільної плівки та
набряком слизових оболонок, що блокує дихальні шляхи і часто призводить до
смерті. Токсичне ураження серцево-судинної і нервової систем та вторинні
інфекції також можуть мати летальні наслідки. Небезпечність захворювання
характеризується високою смертністю, в 50 випадках з 1000.
Інкубаційний період хвороби триває 3-10 днів. Джерелом інфекції є хвора
людина або носій Corynebacterium diphtheriae, яка виділяє токсин. Збудник
дифтерії передається повітряно-крапельним шляхом або через предмети
побуту, якими користувався хворий. Токсин блокує синтез білка в клітинах, в
результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи
несумісні з життям.
Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного
процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/чи обтурації дихальних
шляхів, наявності та характеру ускладнень, супутніх захворювань та
приєднання вторинних інфекцій. Захворювання на дифтерію може мати такі
прояви:
 біль у горлі;
 підвищена температура, лихоманка;
 набряк слизової оболонки ротоглотки;
 наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
 набряк шиї;
 збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину
чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки,
наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка
клітинами, що призводить до гибелі клітин.
Ускладнення від дифтерії можуть включати:
 блокування дихальних шляхів;
 інфекційно-токсичний шок;
 пошкодження серцевого м'яза (міокардит);

 ураження нервової системи;
 нефрозонефрит;
 легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).
Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і запобігти розвитку небезпечних
ускладнень – вакцинація дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень
(https://moz.gov.ua/article/immunization/kalendar-profilaktichnih-scheplen) та
ревакцинація дорослих (кожні 10 років). Вакцинація, як і перенесене
захворювання, вже через 1–1,5 років не гарантує захисту від інфікування та
захворювання, але у правильно щеплених недуга матиме набагато легший
перебіг, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно здійснювати
як вакцинацію, так і ревакцинацію. В Україні вкрай низький рівень охоплення
щепленнями від цієї інфекції: вакциновані лише 59% дітей до року, дорослих –
52,3%.
Для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році
життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для
ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом.
Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів.
Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше
щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців
проводиться ревакцинація. Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років
проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі – АДП), наступну у 16
років – анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену
(далі – АДП-М).
Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначаються
лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове
щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості
отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів
вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй
зазначеного віку.
Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не
мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово.
Ревакцинація дітей віком 15-18 років, які отримують щеплення поза цим
Календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього
щеплення для профілактики дифтерії та правця.
Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які
раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою
ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього
щеплення АДП-М.
Для профілактики дифтерії у разі виникнення осередку інфекції контактні
особи залежно від їхнього вакцинального статусу підлягають негайній
імунізації:
 нещеплені особи мають одержати первинний вакцинальний комплекс
(вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком;

 особи, які підлягають ревакцинації згідно з Календарем щеплень у цьому
році, мають негайно отримати чергову ревакцинацію;
 особи, імунізовані згідно з Календарем, мають отримати додаткову дозу
АД (дифтерійного анатоксину) чи анатоксину АД-М залежно від віку,
якщо після останнього щеплення проти дифтерії минув щонайменш рік.
В усіх областях України є безоплатні та якісні вакцини для щеплень і
дітям, і дорослим. Їх закуповує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) у провідних
виробників світу. Якість вакцин підтверджена Всесвітньою організацією
охорони здоров’я. Зробити щеплення проти дифтерії можна безоплатно у свого
сімейного лікаря, терапевта чи педіатра. Дорослі та діти можуть вакцинуватися
в державних медичних закладах, а також у приватних лікарнях та у лікарів-
ФОП, які підписали договір з НСЗУ.
Дізнатися про залишок вакцини в регіоні можна за посиланням
https://docs.google.com/spreadsheets/d/1htj8M5nJ4LNK-
5eICiSJVXAvRzra0U4DrGyauHRmkoA/edit#gid=1255905498

Джерело: МОЗ України, Центр громадського здоров’я МОЗ України