В журналі «Новоє время» вийшло інтерв'ю з чернігівським міським головою Владиславом Атрошенком за результатами Сьомого всеукраїнського муніципального опитування, в якому Чернігів показав вражаюче зростання за останні п'ять років і посідає четверте місце в зведеному рейтингу обласних центрів.

 

ПЕРША ЛЮДИНА МІСТА: Мер Влади­слав Атрошенко тричі потрап­ляв у ВР, але найбільш вдалим його проєктом стала реанімація Чернігова (Фото: Олександр Медведєв / НВ)

Автор: Наталія Роп
Повну версію читайте на на nv.ua Випуск журналу №34 від 16 вересня 2021

 

Як сподобатися містянам, отримавши в підпорядкування депресивне місто, неестетичні маршрутки та інші проблеми, — про це НВ розповів мер Чернігова Владислав Атрошенко.

Неділя у центрі Чернігова людна. Поряд із архітектурними пам’ятниками фотографуються туристи, розслаблено прогулюються містяни, діти їздять на машинках неподалік фонтану. Поки НВ фотографує Атрошенка на центральній алеї Героїв, до нього підходить дівчинка. «Дякую вам за місто», — говорить вона. Мер посміхається і розпитує, хто їй розповів про нього. «Тато», — киває на батька мала.

Сцена виглядає незвично. Та остання статистика показує, що чернігівці і справді задоволені містом. Згідно з дослідженням Міжнародного республіканського інституту [МРІ], 75% мешканців міста схвалюють напрям, яким воно розвивається. Також обласний центр опинився у четвірці найкращих за якістю наданих міських послуг.

Міський голова цього обласного центру в політиці вже близько 20-ти років. Він встиг побувати у трьох скликаннях парламенту: IV — у фракції Нашої України, VII — Партії Регіонів і VIII — Блоку Петра Порошенка. Саме від останньої політсили він балотувався у мери Чернігова у 2015 році. Та вже на другий термін пішов від власної партії Рідний Дім.

НВ вирішив розпитати у Атрошенка про те, чому раніше місто було в стані «занепаду», як влаштована робота комунальних служб, розвиток бізнесу, що думає про децентралізацію і як будує відносини з ОП та іншими партіями.

— Ви раніше говорили про те, що місія вашої першої каденції була в тому, щоб повернути місто із стану болота, занепаду, до розвитку і відновити довіру мешканців міста.

 — Якщо конкретніше, то вона полягала в тому, щоби люди повірили, що після занепаду, який тривав десятиріччя, місто може розвиватися, що взагалі таке може бути.

— Що не так було з містом до 2015 року?

 — Абсолютно некоректно порівнювати себе з будь-яким іншим керівником. Але якщо без особистостей, то, звісно, постановка найважливіших завдань структурним підрозділам та комунальним підприємствам і управлінській команді в цілому, найголовніші орієнтири і темп руху команди на марші, — це все задача керівника. Є різні риси характеру в різних керівників. Скажімо, це нормальні люди, які народилися в нормальних сім'ях, отримували освіту, будували кар'єру. Але дрібниці в місті, будівництві, організації робочих процесів і постановці задач своїм підлеглим їх просто не цікавили. Свої функції, очевидно, вони розуміли здебільше, як представницькі.

— І те, що вас обрали на другий термін, і останнє опитування МРІ показує, що місію першої каденції ви завершили успішно. Чернігів у четвірці найкращих обласних центрів, також 74% містян задоволені тим напрямком, куди рухається місто. Хоча ще у 2015 році таких було 30%. Як вам вдалось змінити ситуацію?

 — Будь-яка влада повинна казати, що вона намагатиметься робити, а потім робити те, що сказала. Я працюю за цим принципом. Є чіткі напрямки і бачення пріоритетів розвитку міста, які я б хотів втілити. Тобто перетворення в найважливіших напрямках поставить на рейки, з яких моїм наступникам неможливо буде зійти, і не буде сенсу. Будь-який наступний керівник буде змушений розвивати місто в тих напрямках, які, я сподіваюся, нам вдасться сформувати і почати в них рух.

 — Під час останніх місцевих виборів в низці обласних центрів, як і в Чернігові, перемогли діючі міські голови. У партії Слуга народу [СН] пояснили цю тенденцію тим, що це плоди децентралізації. Адже міста почали отримувати більше коштів, закуповувати автобуси, робити дороги, тощо. Ви погоджуєтеся із тим, що це допомогло вашій команді перемогти?

 — Децентралізація якраз має суттєві загрози саме сьогодні. При якраз владній діяльності СН.

— Чому?

 — Тому що, наприклад, в цьому році стоїть питання, що за рахунок місцевих бюджетів повинні бути збережені тарифи на опалення. Мета чудова, але вона повинна досягатися виключно за рахунок держбюджету. Я навіть не кажу, що це може порушити логіку бюджету. Я не кажу про порушення соціальної справедливості, коли платники податків, які не мають жодного стосунку до центрального опалення, заплативши місцеві податки, самі будуть мати високі тарифи, — споживатимуть дорогий газ для [індивідуального] опалення, а їхніми податками будуть користуватися люди, які отримують центральне. Я не кажу, що цими діями ми повністю зруйнуємо будь-яку логіку свідомої поведінки місцевої влади стосовно центрального опалення. Тільки воно є перспективним з точки заміни природнього газу на альтернативні джерела енергії. Тому що в багатоквартирних будинках газові колонки завжди будуть споживати природній газ і ніколи не зможуть використовувати альтернативні джерела енергії, як-от щіпа, або пілети, або енергонасичені продукти переробки. А от котельні центрального опалення в більшості випадків технічно можливо перевести на альтернативні джерела енергії. І стратегічне завдання для України — законодавчо забезпечити сміттєпереробку в усіх великих містах з подальшим використанням висококалорійних компонентів сміттєперобки для подальшого виробництва теплової енергії генеруючими суб'єктами і подачею її через систему центрального опалення споживачам. Ми і питання екології вирішим, і здешевимо теплову енергію, і диверсифікуємо свою залежність від газової голки, на якій сидимо.

Якщо з місцевих бюджетів ми будемо компенсувати різницю в тарифах генеруючим суб'єктам, як наслідок місцева влада буде змушена робити кроки для їхнього збереження. І найвірогідніші ці кроки — руйнація системи центрального опалення з переходом на індивідуальне. Це на перспективу є технічно абсолютним безглуздям.

Компенсація тарифів окремим містам буде коштувати дві третини їхнього бюджету розвитку. А це означатиме, що мешканці за збереження тарифів самі ж і заплатять неотриманим сучасним громадським транспортом, непроінвестованими об'єктами інфраструктури, незаміненими магістральними мережами, невідновленим громадським простором, відсутністю інвестицій в медицину, в освіту і т.д. При цьому ми можемо поставити жирну крапку на фінансовій децентралізації.

— Чому, на вашу думку, таке рішення приймає СН?

 — З початку їхнього приходу хтось сприяв формуванню хибного уявлення, що місцеві еліти, мери міст є опонентами державної влади, а раз так — значить треба у них забрати бюджети. Але це абсолютно не так і не відповідає логіці: мер за визначенням не може бути в опозиції до президента, а є його підтримкою, бо у нас єдині виборці. По-друге, гроші подібними рішеннями заберуть не в мерів, а в громад, платників місцевих податків, які їх сплачують з метою покращення умов життя в громадах.

— Окрім питання тарифів, як ви в цілому оцінюєте впровадження політики децентралізації?

ТРИМАТИСЬ ЦЕНТРУ: Владислав Атрошенко (праворуч) називає взаємодію мерії Чернігова з урядом Дениса Шмигаля (в центрі) та Офісом президента цілком задовільною / Фото: Прес-служба Чернігівської міської ради

 

 — Я вдячний в першу чергу [Володимиру] Гройсману за впровадження цієї політики. Він був ініціатором. Потім [експрезидент Петро] Порошенко перетягнув цю ковдру на себе і сказав, що це він. Оскільки Гройсман був при ньому прем'єр-міністром, то змушений був мовчки погодитись.

Я хотів сказати про непопулярні речі щодо децентралізації, які забувають навіть ті, хто хоче повернути її в зворотню сторону. Якщо говорити про зростання доходів місцевих бюджетів, то всім людям, які про це говорять, і журналістам, потрібно подивитися на те, які додаткові джерела отримали бюджети, і що втрачено. Я би хотів навести переконливі цифри. Коли було оголошено децентралізацію, до міських бюджетів надходило 75% ПДФО [податку на доходи фізичних осіб]. Але після початку неоголошеної війни на сході проти України і з необхідністю фінансувати армію надходження від податку знизилось до 60%. У грошах для Чернігова це потягнуло на мінус 400 млн грн.

Крім цього, з початку децентралізації в 2014-му році міста навантажили необхідністю фінансувати делеговані державою повноваження, які не забезпечені грошима. Зокрема, це утримання ПТУ, фінансування проїзду пільгових категорій громадян, і заробітню плату технічних працівників освітніх закладів. Для Чернігова це означає додаткові втрати бюджету щорічно: 80 млн грн, 92 млн грн і 20 млн грн відповідно. Тобто від початку децентралізації місто втрачає близько 600 млн грн.

А які додаткові джерела надходження отримали міста при децентралізації? Додали акциз (плюс 95 млн грн), реєстрацію транспортних засобів (1 млн грн), і податок з нерухомості (20 млн грн). Тобто від початку децентралізації ми маємо по джерелам мінус 480 млн грн.

— Тобто бюджет не став більшим?

 — Бюджет став більшим виключно за рахунок збільшення мінімалки. Тобто у нас стало більше надходжень з ПДФО навіть при зниженні цього відсотку. І це нам дало можливості збільшити бюджети розвитку міста. Але речі, про які я зазначив, є принциповими.

— Якщо зараз бюджет розвитку складає 650 млн грн, яким він був у 2015 році?

 — Коли я прийшов на посаду, на початку грудня 2015-го, попередній міський голова залишив мені спадок близько 200 млн грн на рахунку. Це були суттєві гроші, які просто не були використані. Я вже використовував їх в наступному році. Тому, очевидно, бюджет розвитку 2015-го приблизно ще тоді складав 200−250 млн грн. У 2016 році був свій бюджет розвитку — 300 млн грн плюс залишки попереднього року. Це, фактично, вже було залишкових коштів десь 500−550 млн. Тому ми не дуже виросли фізично по грошах. Я думаю, така ситуація скрізь по Україні. У 2015 році багато переобраних міських голів отримали спадок від попередників, які не звикли і не очікували цих грошей. І тому вони не прийняли вчасно управлінських рішень, не використали ці кошти. Тому сьогоднішній темп зростання залежить від зростання мінімалки.

— На що були спрямовані отримані від децентралізації кошти впродовж останніх п’яти років?

 — Значні інвестиції були спрямовані на закупівлю електротранспорту. Також на покращення матеріальної бази лікарняних закладів в частині їх утеплення і заміни покрівлі, внутрішніх мереж. І, безумовно, значні кошти були витрачені на закупівлю діагностичного та операційного обладнання. В освітній галузі провадились і провадяться суттєві ремонтні роботи, утеплення приміщень, — їх 96. Величезні кошти були спрямовані на заміну і комп’ютерних класів, яких уже по декілька в окремих школах, і класів робототехніки. Знову-таки, ми не можемо собі дозволити все одразу змінити, але поступово робимо ремонти всіх санвузлів в школах, заміну обладнання в кабінетах фізики, хімії, біології і лінгвістики.

Також були замінені кілометри мереж холодного водопостачання, фекалійних і ливневих каналізацій. Окремі райони сьогодні через серйозну забудову і збільшення асфальтованої площі підтоплюються, і ми закладаємо серйозні кошти в прокладку ливневої каналізації (це десятки млн грн). Були відремонтовані сотні кілометрів доріг загального значення. Ще зроблено десятки тис. квадратних метрів прибудинкових територій, відремонтовані парки, сквери. Значні кошти вкладаємо в ремонт історичного серця міста — парку Дитинець. Сподіваємось, що держава нас підтримає в цьому напрямку.

Значні інвестиції зроблені в Чернігівводоканал в частині очисних споруд, мереж тощо. Ще ми оновили комунальну техніку. Ми закупили сміттєвози, перейшли на технологію напівзаглиблених контейнерів, що економить кошти. Інвестували ми і в парк снігоприбиральної техніки. В Чернігівсвітло була оновлена матеріальна база підйомників аварійних автомобілів. І також закупили оптимальні за ціною і якістю білоруські трактори МТЗ-82 для ЖЕКів.

— Розкажіть про роботу комунальних підприємств. Які з них можна назвати прибутковими, і навпаки?

 — Ця історія буде більш-менш схожою по всіх містах України. Вважаю, що на високому технічному і кадровому рівнях ми утримуємо всі комунальні підприємства, — це Чернігівводоканал, Чернігівське автотранспортне підприємство. Складна ситуація, як і по всій Україні, з окупністю і технічним станом тролейбусного підприємства. Воно має значні збитки, щорічно його дофінансовуємо на 80−85 млн грн. Юридично це компенсація перевезення пільгових категорій, а фактично — підтримка комунального підприємства із міського бюджету. В цьому році ця сума досягне 100 млн грн.

Ми плануємо змінити транспортну модель і залучити нову техніку. Зараз функціонує сотні маршруток, в яких головним є водій, а не власник. Він сплачує власнику 1,5 тис. грн оренди за автобус щодоби і сам собі король, — вирішує коли і куди їхати, активізується в час пік, воює з іншими водіями за пасажира. І технічний, естетичний і екологічний стан цих маршруток — ганьба для нас. В новій моделі ми ставимо дуже просте завдання: водій отримуватиме суттєву заробітну плату, умовно кажучи, 20 тис. грн, має приїжджати на зупинку хвилина в хвилину згідно з графіком, бути охайним і утримувати в належному стані техніку. Так ми отримаємо 100% валідацію, розуміння і облік пасажиропотоків, пільгових категорій і оплату за людинокілометр перевезених пасажирів. Якщо бізнес захоче приймати в цьому участь, ми віддамо їм до 50% парку.

— Скільки коштів і часу потрібно на зміну транспортної системи?

 — Потрібно 500 млн грн разових видатків і потім приблизно 200 млн грн на щорічне утримання. Цифра 500 млн — це приблизно 250 млн на закупівлю 50 автобусів на 100 місць (розглядаємо пропозицію чернігівського виробника Астра), і ще десь 250 млн на автобуси зразка черкасього Ataman, або нашого виробника.

— Що робить місто для того, щоб не виїжджала за кордон молодь і спеціалісти?

 — Робимо все можливе для цього. На сьогоднішній день у нас чи не найкращий бізнес-клімат серед інших міст. Це я абсолютно свідомо кажу. У нас «не обілечується» бізнес, не тарифікуються жодні процедури щодо землевідводу, надання технічних умов і обмежень тощо. Немає жодного навантаження на бізнес в частині забезпечення святкових заходів, політичних виборів, — просто не існує як явище. Немає жодних поборів у будь-якому вигляді. Принаймні, я чітку задачу декларую, щоб не дай Бог хтось із підлеглих взяв кошти за якесь погодження. Це буде особиста жорстка розправа.

— Ловили когось на цьому?

 — Ну, ловили.

— Що робили із ними?

 — У нас діє така процедура: якщо бізнес до нас приходить і аргументовано доводить, що він або платив якийсь хабар, або його виводили на цю ситуацію, значить я особисто відшкодовую бізнесмену за цю інформацію $5 тис. власних коштів. Найбільші зони ризику щодо цього — технагляд. Але ми граємо у відкриту, тому і бізнес, і представники технагляду знають мою позицію щодо цього.

— Які у вашому місті є найбільш успішні приклади бізнесу?

 — Є головні напрямки, які історично у нас працюють і мають перспективу, умови і правила гри, які зокрема забезпечує місцева влада. Історично — це легка промисловість: є три великих швейних виробництва і купа підпільних цехів. На останні скаржаться власники легальних бізнесів, але, на жаль, місто не спроможне ефективно діяти в цьому напрямку. Також будівельна галузь працює в комфортних умовах, тільки є обмеження купівельної спроможності громадян. Є приклади купівлі нерухомості в місті Чернігові жителями інших міст України.

Успішно працюють готелі. У нас не вистачає місць, бо збільшується з року в рік кількість відвідувачів міста. Досить активно розвивається IT-галузь, але вона найменше перетинається з місцевою владою. Абсолютно активно і вільно почуває себе громадське харчування. У нас тільки є жорсткі вимоги по зовнішній рекламі і формату літніх майданчиків.

***

— Нещодавно президент змінив голову чернігівської ОДА. Як у вас складаються відносини із новим очільником В’ячеславом Чаусом?

 — Я завжди декларував і демонстрував свою готовність максимально співпрацювати з будь-яким головою ОДА, призначеним президентом. Ми не є конкурентами один одному і якщо у нас буде розуміння і співпраця, то це піде на користь нашим виборцям. Попри складнощі в роботі попереднього губернатора на початковому етапі, я усіляко дистанціювався від будь-яких інтриг по відношенню до нього. В мене правила співіснування з губернатором дуже прості: в усіх питаннях, де він захоче почути мою думку, отримати підтримку, — це буде зроблено зразу ж за потреби.

— Чи можна зараз уже сказати, що співпраця з цим губернатором буде кращою, ніж з попередницею Анною Коваленко?

 — В житті прогноз краще за все робити на вчора. Час покаже. Те, що на сьогоднішній день ми декларуємо один одному, бажання і здатність до співпраці, то початково це, звісно, ліпше, ніж з попереднім губернатором.

— Як часто і про що ви спілкуєтесь з ОП?

 — За вимогою, у нас є робочий контакт. На сьогоднішній день спілкуюсь з відповідальними керівниками і Міністерства культури, і безпосередньо ОП щодо Великого будівництва. Відбувається реконструкція парку Дитинець. І початково є досить активний діалог, ми один одного чуємо і знаходимся в конструктиві щодо будівництва Палацу спорту.

— Чи ставить вам Банкова якісь завдання?

 — У нас, чесно кажучи, на мій погляд, є взаємоповага і в кожного свій рівень відповідальності. Там, де потрібна взаємодія з боку місцевої влади з ОП — вона є на належному рівні. Тому у нас немає жодного питання несприйняття, чи якихось там речей. Ми не розуміємо проблематики держави, яка підштовхує на ті чи інші рішення, зокрема щодо компенсації тарифів [з міського бюджету]. В цілому розуміємо, що це непроста ситуація, і що є ситуація зі штучним зростанням ціни на газ і т.д. Але, тим не менше, якщо при цій співпраці є ще здоровий діалог і можливість висловити варіанти інших технічних рішень однієї і тієї ж проблеми, то це не є чимось ненормальним. Важливо у якій формі і яким способом доноситься ця інформація.

***

— В липні ви підписали із Віталієм Кличком меморандум про спільний похід на парламентські вибори на базі УДАРу. Що означає це рішення? Це виклик Зеленському?

 — Це абсолютно не є викликом Зеленському. Якщо місцева партія сформована і представлена потужними лідерами громад і громадської думки в багатьох питаннях життя країни, ми бачимо, що була би правильною присутність [в парламенті] представників Рідного Дому. Вони є більш фаховими, з більшим життєвим і виробничим досвідом, аніж сьогоднішні депутати, представлені у ВР від Чернігівщини. Для того, щоб відстоювати інтереси міста Чернігів, області і держави. Це є природнє бажання для будь-якої партії.

А тепер давайте аналізувати, чи ми зможемо досягнути п’ятивідсоткового бар'єру. Так, спроможні років через 20 за відповідних інвестицій і в разі знаходження відповідних партнерів у регіонах. Але ми не можемо чекати стільки часу. З ким об'єднувати зусилля, під прапорами якої сили іти у ВР? ОПЗЖ — не підходить, БЮТ — ні, ЄС — другий раз в одну річку не заходять. Далі, ми бачимо вектор американсько-українських стосунків і американський вектор по відношенню до [олігарха Ігора] Коломойського особисто. Чи нам підходить За майбутнє? Ні. Симпатична партія Голос, але її перспективи залежать від багатьох факторів. СН — очевидно, на якомусь етапі це могло обговорюватись [об'єднання].

Звісно, ми розуміємо, що буде ще якийсь проєкт Ріната Ахметова з [Володимиром] Гройсманом, [Арсенієм] Яценюком і іншими обличчями із телеканалу Україна-24. — це потенційно якась буде одна, чи декілька партій. І, вірогідно, якась ще буде історія з [головою ВРУ Дмитром] Разумковим.

Вибір Кличка є відповідальним, бо він і УДАР мають абсолютно зрозумілу для мене перспективу подолання п’ятивідсоткового бар'єру. Чим більше буде тролити Віталія Кличка 95-тий квартал на 1+1 і драконити його ОП, тим більше ростиме рейтинг його і партії. Чи буде СН в парламенті? Звісно, так. Але монобільшості у них ні за яких обставин більше не буде. Чи буде Кличко з УДАРом в парламенті? 99% на 1%, що буде. Ще буде ЄС. А майбутня коаліція буде між СН, ЄС і УДАРом. Тому сьогодні ОП рефлексує на свого майбутнього партнера по парламентській і урядовій коаліції. Я вважаю, що це як мінімум нераціонально. Якщо брати політичну складову, я є прихильником домовлятися і спіпрацювати на розвиток України.

 — Чи ви розглядали об'єднання з іншими партіями? Наприклад, з «партією мерів» Пропозиція, яку створив міський голова Дніпра Борис Філатов.

 — Не може бути партії мерів без міського голови столиці. Якщо би вона була створена на загальноукраїнському майданчику, то я би підтримав її. Мені здається, це може бути проєктом Банкової, метою якого є якраз-таки роз'єднати потужну вірогідну (на період створення партії мерів) об'єднавчу партію. Це моя особиста думка. При всій повазі до Філатова, кожен обирає свій шлях.

— Із вашої політичної кар'єри видно, що у вас непогано складались відносини із попередниками Зеленського. Ви були у фракції Партії регіонів у парламенті 7-го скликання, а вже наступного — у БПП. Чому не вдалось знайти спільну мову із командою Зеленського?

 — А чому ви вважаєте, що у мене не склались стосунки із Зеленським? Я вважаю, що це провокаційне запитання. Я був би щасливий, щоби президент хоч би 10 хвилин поговорив з кожним мером тет-а-тет. І він би бачив настрої. А потім би пройшов час і президент мав би можливість порівняти, що декларує кожен мер міста, і що робить. Тому я не вважаю, що не склались стосунки, це необ'єктивне враження. Воно не відповідає дійсності і моїм цілям. Тому що я не зможу бути ефективним на своїй посаді в якійсь там умовній опозиції до ОП, чи президента. І тут тільки єдине потрібно зрозуміти: якщо ОП буде спокійно відноситись до тих мерів, які мають свою думку і не є членами СН, і налаштовані на співпрацю, то це буде користь державі і велика честь і мерам, і правлячій партії, і президентові.

 

Цей матеріал у свіжому номері журналу НВ — № 34 від 16 вересня 2021 року

Читайте також:

Названо обласний центр України, де якість життя покращилася найбільше за п’ять років