Офіційний веб-портал
Чернігівської міської ради

Залізниця в місті на Десні починає своє існування з вузькоколійки у далекому 1895 році. Станція Старий Чернігів знаходилась тоді на лівому березі річки, у місто пасажири і вантажі доставлялись гужовим транспортом. Після буремного 1917 року, по закінченні громадянської війни виникла необхідність зв’язку міста Чернігова з іншими регіонами держави за допомогою надійнішого виду транспорту – залізничного. Вже у 1924 році розпочалося активне будівництво нових залізничних ліній до Овруча, Прилук, Гомеля, заміна вузьких колій на широкі. Коли у 1927-1928 роках були побудовані паровозне депо, міст через Десну, а залізничний вокзал перенесено на правий берег річки, в місті Чернігові з’являється вже цілий залізничний вузол. На сьогодні такий вузол становлять власне станції Чернігів (із залізничним вокзалом) та Чернігів-Північний, локомотивне (колишнє паровозне) депо і Чернігівська дистанція колії, що відносяться до державного територіально-галузевого об’єднання ”Південно-Західна залізниця”. В роки Великої Вітчизняної війни під час фашистської окупації станція зазнала значних втрат: був зруйнований вокзал, депо, всі три залізничні мости – через Десну, Прип’ять, Дніпро. Після звільнення Чернігова від загарбників у вересні 1943 року у гранично стислі строки в числі першочергових об'єктів відбудовано станцію Чернігів, яка стала ще досконалішою, ніж до війни. На території вузла діяла своя середня школа більш як на 700 учнів. У 1949-1951 роках побудовано новий вокзал, що став окрасою міста на Десні, визнаний архітектурною пам’яткою. На початку 50-х років минулого століття відкривається стабільний рух поїздів у напрямку Ніжина, Гомеля, Овруча. Лише за три роки було побудовано та передано в експлуатацію до 500 км залізничної колії, три великих мости через Десну, Прип’ять і Дніпро, паровозне депо, вокзал, лікарню з поліклінікою і селище залізничників. У 1969 році на зміну паровозам прийшли тепловози, які при роботі використовували дизельне пальне, завдяки чому знову змінювався технічний рівень депо: встановлено ємність на 1000 м3 дизельного палива, насосні, нові ремонтні цехи, котельня, автомайстерні. Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році залізничні станції міста здійснювали великі обсяги перевезень для ліквідації наслідків аварії, і в цей розпочалася реконструкція станції Чернігів. Була електрифікована дільниця Чернігів – Славутич – Семиходи до самої ЧАЕС, на станції Чернігів запрацювала електрична централізація стрілок та сигналів, відійшли в минуле посади стрілочників. У 1999 році електрифіковано дільницю Чернігів – Ніжин. Урочистості з нагоди відкриття руху відбувалися за участю Президента України Леоніда Кучми, який вручив символічний ключ від залізничної дільниці, після чого перший електропоїзд був відправлений до столиці України міста Київ. На даний час експлуатаційні та ремонтні бригади обслуговують різноманітну за складністю техніку, як тепловози, так і дизельні та електропоїзди. Щорічно, коли під час весняно-літнього сезону значно збільшуються обсяги перевезень пасажирів у приміському сполученні, активну участь у організації цього процесу беруть транспортники-залізничники. Без них неможливо уявити перевезення пасажирів до дач та садово-городніх масивів. Чернігівська область – прикордонний край, і залізнична станція Чернігів виконує важливу функцію міждержавних перевезень, є одним із великих транспортно-виробничих підприємств. "Завдяки злагодженій роботі працівників станції Чернігів до кінця року планується перевезти більше 4-х млн. пасажирів, відвантажити 48,5 тис. тонн вантажів," – розповідає начальник управління транспорту та зв'язку міської ради Володимир Воронін. За його словами, колектив станції Чернігів, одного з найстаріших підприємств Чернігівської дільниці ДТГО Південно-Західної залізниці, нині об’єднує більше півтисячі чоловік і має високий трудовий потенціал для нових звершень. Сьогодення вимагає постійного впровадження нової техніки, сучасних технологій і високого рівня знань. За весь час існування станції та залізничного вузла базовим навчальним закладом було залізничне училище, тепер Чернігівський ліцей залізничного транспорту. Більше половини (53%) працівників станції свого часу навчалися саме в цьому училищі. В колективі шанують ветеранів станції, які нині знаходяться на заслуженому відпочинку. Діти та онуки теперішніх залізничників продовжують їх трудову естафету, навчаються та освоюють залізничні професії. В.Воронін переконаний, що історію залізниці, як і історію взагалі, творять люди, і багато залежить від їх щирого бажання працювати. А робота на залізниці була і залишається хоч і нелегкою, але завжди почесною справою. Колектив управління транспорту та зв'язку міської ради у день професійного свята щиро вітає всіх працівників залізниці та бажає міцного здоров'я, щастя і благополуччя. За матеріалами управління транспорту та зв'язку міської ради