Конфлікт інтересів є поширеним явищем в діяльності публічних службовців. Конфлікт інтересів є складовою корупції, а також більшості корупційних, у тому числі кримінальних, правопорушень.
Запровадження ефективних систем запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і їх належне застосування є важливим заходом запобігання корупції вцілому та корупційним правопорушенням зокрема. Розуміння сутності конфлікту інтересів та його складових - це крок до запобігання корупції та уникнення зловживань.
Вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів поширюються на осіб, зазначених у п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі також Закон).
Національне агентство з питань запобігання корупції (далі НАЗК) наділене повноваженнями стосовно надання рекомендаційних роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги щодо застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень Закону України «Про запобігання корупції» та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів (п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону).
03.02.2025 року НАЗК було оновлено Методичні рекомендації щодо застосування окремих положень Закону у питаннях запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції. Методичні рекомендації розроблені для забезпечення однакового застосування положень Закону, формування єдиного підходу до дотримання правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, обмежень щодо запобігання корупції як невід’ємної складової запобігання вчиненню корупційних і пов’язаних з корупцією правопорушень. Методичні рекомендації мають рекомендаційний характер.
Яких же кроків слід дотримуватися посадовцю, якщо в його роботі все ж виник конфлікт інтересів, або його підлеглий повідомив про наявний конфлікт інтересів.
Закон виділяє два типи конфлікту інтересів – потенційний та реальний.
Потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст.1 Закону).
Реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (ст. 1 Закону).
Отже, конфлікт інтересів – це ситуація, при якій публічний службовець, виконуючи свої обов'язки, має приватний інтерес (особисту зацікавленість), який хоча і не обов'язково призводить до прийняття неправомірного рішення або вчинення неправомірного діяння, але здатний до цього призвести.
Визначення приватного інтересу наведене в Законі.
Приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях (ст. 1 Закону).
Саме наявність чи відсутність у особи приватного інтересу до вирішення певного питання у більшості випадків буде індикатором, що свідчитиме про конфлікт інтересів у особи.
Суперечність полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого – особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов’язки в публічних інтересах (держави, територіальної громади тощо), виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу.
Сам факт існування потенційного або реального конфлікту інтересів – це не правопорушення, а вже неповідомлення про наявність реального конфлікту інтересів при виконанні своїх посадових обов’язків, або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів є правопорушенням.
Враховуючи наведені визначення, конфлікт інтересів існує у особи в ситуації, коли одночасно наявні такі його складові:
Дискреція – можливість діяти на власний розсуд, обираючи з декількох можливих варіантів дій, рішень, або навпаки – не вчиняти дію, не приймати рішення (тобто бездіяти).
Саме сукупність зазначених факторів дає підстави стверджувати, що приватний інтерес особи може впливати на об’єктивність та неупередженість під час вчинення особою дії, прийняття рішення, а отже, в особи є конфлікт інтересів.
За відсутності принаймні однієї зі складових – службових повноважень дискреційного характеру та/або приватного інтересу – конфлікт інтересів не виникає.
Для випадків, коли у особи існують сумніви щодо наявності конфлікту інтересів, НАЗК рекомендує пройти покрокову інструкцію для вирішення цього питання самостійно:
Закон України «Про запобігання корупції» зобов’язує осіб, на яких поширюються вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ч. 1 ст. 28 Закону):
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - НАЗК чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Дії посадовця, в якого з’явився конфлікт інтересів у службовій діяльності
Головне, що необхідно - конфлікт інтересів має бути врегульований. До врегулювання конфлікту інтересів забороняється вчиняти пов’язані з ним дії чи приймати рішення.
Крім того, до кінця наступного робочого дня після того, як публічний службовець дізнався про наявний в нього конфлікт інтересів, він зобов’язаний повідомити про це безпосереднього керівника або іншу визначену законодавством особу чи НАЗК.
Конфлікт інтересів може бути врегульований рішенням безпосереднього керівника чи іншої уповноваженої особи (зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів) або самостійно посадовою особою шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу (самостійне врегулювання конфлікту інтересів).
Самостійне врегулювання конфлікту інтересів
Особи у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих про це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади, тобто це процес, коли особа, яка перебуває в ситуації конфлікту інтересів, самостійно вживає заходів для усунення або мінімізації негативного впливу приватного інтересу на виконання службових обов’язків.
Кому та як повідомити про конфлікт інтересів?
Для різних категорій публічних службовців адресат повідомлення про конфлікт інтересів може бути різним.
Ці категорії умовно можна поділити на:
Форма повідомлення про конфлікт інтересів не регламентована законодавством. Згідно з рекомендаціями НАЗК, повідомлення про конфлікт інтересів необхідно здійснювати письмово. Письмове звернення буде офіційним підтвердженням факту інформування про наявність конфлікту інтересів та надасть можливість керівнику ретельно оцінити ситуацію та вибрати найбільш ефективний спосіб її врегулювання.
Як діяти керівнику, якщо підлеглий повідомив, що у нього наявний конфлікт інтересів?
У разі отримання від підлеглого повідомлення про конфлікт інтересів, у керівника є два робочі дні, щоб ухвалити рішення та сповістити його про обраний спосіб врегулювання (ч. 3 ст. 28 Закону). Будь-який захід врегулювання конфлікту інтересів застосовується виключно до особи, у якої виникає конфлікт інтересів. Такі заходи не можуть застосовуватися до інших осіб, спільна робота з якими зумовлює виникнення конфлікту інтересів, тобто підпорядкованих осіб.
Обрання правильного заходу врегулювання залежить від конкретних обставин. Варіантами вирішення можуть бути:
1. Усунення від виконання завдань або прийняття рішень, застосовується, коли:
2. Обмеження доступу до інформації доцільне, коли:
3. Перегляд службових повноважень застосовується у випадку, якщо:
4. Зовнішній контроль можна застосовувати, якщо:
5. Переведення на іншу посаду застосовується, коли:
6. Звільнення можливе, коли:
Застосування конкретного заходу можливе лише у випадку, коли всі необхідні умови для цього виконуються. Якщо хоча б одна з умов не дотримана, такий захід використовувати не можна.
Тести
На офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції розмішені тести, якими можна скористатися:
https://nazk.gov.ua/uk/test-na-vyyavlennya-konfliktu-interesiv/
https://nazk.gov.ua/uk/test-na-vregulyuvannya-konfliktu-interesiv/
https://nazk.gov.ua/uk/test-na-vregulyuvannya-konfliktu-interesiv-dlya-kerivnyka/
З Методичними рекомендаціями НАЗК щодо застосування окремих положень Закону стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції, можна ознайомитись у Базі знань на офіційному вебсайті НАЗК у розділі «Конфлікт інтересів».
За порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів особа може бути притягнута до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності.