Офіційний веб-портал
Чернігівської міської ради

Сайт працює у тестовому режимі. Попередня версія сайту
Знайти
12 листопада 2010 р.

Міста-побратими Чернігова

 МЕММІНГЕН (Німеччина)

Меммінген — невелике місто на півдні Німеччини, у федеральній землі Баварія (адміністративний округ Швабія).

Мер: Ян Ротенбахер

Площа: 70,17 км²

Населення (станом на 31 грудня 2024 рік): 45 919 осіб

Перша письмова згадка про Меммінген датується 1128 роком. Однак статус імперського міста воно отримало лише у 1268 році, після припинення династії Штауфенів. У 1286 році король Рудольф I Габсбург надав місту перший привілей міського права.

Наприкінці лютого — на початку березня 1525 року в Меммінгені було укладено «Дванадцять статей» — програмний документ німецького Селянського повстання. Його авторами були Себастьян Лотцер і проповідник Крістоф Шаппелер. У документі, зокрема, висувалися вимоги скасування особистої залежності селян, обмеження повинностей і зменшення податкового тягаря. Попри те, що «Дванадцять статей» були надруковані в Аугсбурзі, саме Меммінген став місцем їхнього укладання та важливим осередком селянського руху. Сьогодні цей документ вважають одним із найважливіших ранніх європейських маніфестів прав і свобод людини.

Під час Другої світової війни Меммінген зазнав значних руйнувань унаслідок авіаційних бомбардувань. Особливо масштабним був наліт 20 квітня 1945 року, під час якого було пошкоджено або зруйновано сотні будівель, зокрема в історичному центрі міста. Водночас Меммінген зберіг чимало архітектурних пам’яток, які й сьогодні дають змогу відчути атмосферу середньовічного міста.

Серед основних галузей економіки Меммінгена — машинобудування, промислове виробництво, логістика, торгівля, будівництво та сфера послуг. Важливе місце в економічному житті міста посідає також традиційне пивоваріння.

Цікавий факт: приблизно за 5 км від центру Меммінгена розташований аеропорт Меммінген (Allgäu Airport), який обслуговує низка авіакомпаній, зокрема лоукостери Wizz Air і Ryanair. Звідси виконуються регулярні рейси до численних міст Європи та інших регіонів світу.

 

17 листопада 1994 року між містом Чернігів та містом Меммінген було укладено угоду про співробітництво в сферах культури, охорони здоров’я, спорту і туризму.


ТАРНОБЖЕГ (Польща)

Тарнобжег — місто на південному сході Польщі, у Підкарпатському воєводстві, розташоване на правому березі річки Вісли.

Президент міста (мер): Лукаш Новак

Площа: приблизно 85,4 км²

Населення (станом на 2025 рік): 42 730 осіб

Назва міста Тарнобжег пов’язана з родом Тарновських. 28 травня 1593 року король Сигізмунд III Ваза надав сандомирському каштеляну Станіславу Тарновському привілей на заснування нового міста на землях його маєтку. Місто отримало магдебурзьке право та назву Тарнобжег.

У 1655 році, під час шведського вторгнення до Польщі, місто зазнало значних руйнувань. Було знищено міську забудову та маєток Тарновських у Великовсі. Проте Тарнобжег поступово відновився задовго до Другої світової війни.

Під час німецької окупації в околицях Тарнобжега діяли підрозділи польського підпілля, зокрема Армії Крайової. У 1944–1945 роках, після вступу радянських військ на територію міста, представники польського підпілля та прихильники незалежності Польщі зазнавали переслідувань, арештів і репресій з боку радянських органів безпеки, зокрема НКВС. Після завершення Другої світової війни в регіоні продовжував діяти антикомуністичний підпільний рух.

Із 1957 року розпочався інтенсивний промисловий розвиток Тарнобжега. Особливого значення набула сірчана промисловість, навколо якої сформувався потужний промисловий район. Тут діяла шахта «Махув» (Machów) — одне з найбільших у Європі родовищ самородної сірки, яке розробляли відкритим способом. Видобуток сірки на шахті припинили наприкінці 1992 року через падіння світових цін на сировину та зростання конкуренції з боку сірки, отриманої в процесі перероблення нафти й газу.

Цікавий факт: на місці сучасного Тарнобжезького озера колись розташовувалася одна з найбільших у Європі сірчаних шахт відкритого типу. Після припинення видобутку сірки величезний кар’єр затопили водою, і в результаті з'явилася водойма площею 455 гектарів і максимальною глибиною близько 40 метрів. Сьогодні це популярне місце відпочинку, пляжного туризму та занять водними видами спорту.

 

16 березня 2004 року між містами Черніговом і Тарнобжегом було підписано договір про співробітництво.


ОГРЕ (Латвія)

Огре — місто в центральній частині Латвії, розташоване біля місця впадіння річки Огре в Даугаву (Західну Двіну), приблизно за 36 км на південний схід від столиці країни — Риги.

Керівник муніципалітету: Андріс Крауя

Площа: 16,16 км²

Населення (станом на 1 січня 2026 року): 23 585 осіб

Огре вперше згадується в «Хроніці Лівонії» Генріха Латвійського у 1206 році. Назву місто отримало від однойменної річки. Спочатку на його території розташовувалися невеликі господарства, що належали Ікшкільському маєтку.

Розвитку Огре сприяло відкриття залізничної лінії Рига — Даугавпілс у 1861 році. Завдяки зручному транспортному сполученню та мальовничій природі місцевість стала популярною серед заможних мешканців Риги, які почали будувати тут літні дачі. Із 1874 року активно розвивалося дачне будівництво, а до 1914 року в Огре налічувалося понад 300 літніх будинків. У 1928 році Огре отримало статус міста.

Завдяки мальовничій природі, сосновим лісам і сприятливому клімату Огре перетворилося на популярний курорт. Особливого розквіту місто як місце літнього відпочинку та оздоровлення досягло у 1930-х роках.

Сьогодні Огре поєднує історичну курортну спадщину із сучасною міською інфраструктурою та розвиненою туристичною сферою.

Цікавий факт: Огре відоме своєю хокейною історією та спортивними традиціями. У місті розвивається хокейна інфраструктура, а хокей є одним із популярних видів спорту серед місцевих жителів.

 

19 липня 2007 року між містами Черніговом і Огре було підписано Протокол намірів про співробітництво у торговельно-економічній та культурній сферах.


ГАБРОВО (Болгарія)

Габрово — місто в центральній частині Болгарії, розташоване поблизу географічного центру країни, на північних схилах Балканських гір, уздовж обох берегів річки Янтри.

Мер: Таня Христова

Площа: 233,817 км²

Населення (станом на 31 грудня 2024 року): 43 710 осіб

Габрово виникло в середньовіччі як стратегічне поселення поблизу гірських перевалів Старої Планини. Приблизно за 3 км від міста розташована фортеця Градиште, яку археологи датують пізньоантичним і ранньосередньовічним періодами (IV–VI століття). Фортеця виконувала важливу оборонну функцію — захищала шлях через Шипкинський перевал. Під час археологічних розкопок тут було виявлено залишки оборонної стіни завдовжки близько 4 км, житлових споруд і трьох сторожових веж.

Одним із перших збережених письмових документів, у якому згадується Габрово, є документ 1704 року, що стосується ремонту церкви Святої Петки. Офіційно місто отримало міський статус 4 травня 1860 року. У XIX столітті Габрово стало важливим ремісничим і промисловим центром Османської імперії. Відомий мандрівник та дослідник Фелікс Каніц називав його «великою майстернею» і містом, яке «живе на воді», маючи на увазі широке використання енергії води для роботи місцевих майстерень і виробництв.

Економіка Габрово традиційно пов'язана з промисловістю. Серед основних галузей — машинобудування, текстильна та швейна промисловість, виробництво пластмасових виробів, обробка шкіри й харчова промисловість. Місто також відоме своїми інженерними та виробничими традиціями.

Цікавий факт: Габрово вважають столицею гумору Болгарії. Саме тут розташований Будинок гумору та сатири — унікальний культурний заклад, присвячений гумору й сатирі народів світу. Його відкрили 1 квітня 1972 року, у Міжнародний день сміху. Місто також відоме щорічним карнавалом гумору та сатири, який збирає учасників і гостей із різних країн.

 

У 2007 році між Чернігівською міською радою та общиною Габрово було укладено угоду про співробітництво.


ПЕТАХ-ТІКВА (Ізраїль)

Петах-Тіква — місто в центральній частині Ізраїлю, розташоване на південній околиці рівнини Шарон, приблизно за 10 км на схід від Тель-Авіва.

Мер: Рамі Грінберг 

Площа: 35,8 км²

Населення (2024 рік): 270 403 особи

Назва міста Петах-Тіква з івриту перекладається як «брама надії». Місто було засноване у 1878 році групою релігійних єврейських переселенців із Єрусалима, які прагнули створити сільськогосподарське поселення. Петах-Тіква стала першим сучасним єврейським сільськогосподарським поселенням у Палестині османського періоду. Однак через поширення малярії та складні умови для землеробства перші поселенці були змушені залишити поселення у 1880 році. У 1883 році вони повернулися за підтримки барона Едмона де Ротшильда, який профінансував осушення заболочених земель.

У 1937 році Петах-Тіква отримала статус міста, після чого почався активний розвиток її промисловості.

Петах-Тіква є одним із провідних промислових і високотехнологічних центрів Ізраїлю. Серед основних галузей промисловості — текстильна та швейна промисловість, металообробка, деревообробка, виробництво пластмасових виробів, харчова промисловість, шин та інших гумових виробів. У місті також розташовані офіси й представництва міжнародних високотехнологічних компаній, зокрема IBM, Intel та Oracle.

Цікавий факт: Петах-Тікву називають «матір'ю поселень» (Em HaMoshavot), адже вона стала першим сучасним єврейським сільськогосподарським поселенням у Палестині османського періоду. Попри складні природні умови, малярію та невдалі перші спроби облаштування, поселення не лише відродилося, а й стало одним із найбільших міст сучасного Ізраїлю.

 

14 травня 2010 року між містами Черніговом і Петах-Тіквою було підписано угоду про співробітництво.


ГРАДЕЦЬ КРАЛОВЕ (Чехія)

Градець-Кралове — місто в північно-східній частині Чехії, адміністративний центр Краловоградецького краю. Розташоване на злитті двох річок — Лаби (Ельби) та Орлиці.

Мер (приматорка): Павліна Шпрінгерова

Площа: 105,69 км²

Населення (станом на 31 грудня 2025 року): 93 534 особи

Точна дата заснування Градеця-Кралова невідома, оскільки документ про його заснування не зберігся. Першою достовірною письмовою згадкою про місто вважається документ 1225 року. Тоді Градець-Кралове отримало статус вільного королівського міста. На початку XIV століття воно стало одним із міст-вотчин чеських королев — міст, які надавалися королевам як частина їхнього посагу та слугували джерелом прибутку й місцем проживання.

У 1762 році, під час Семирічної війни, місто пережило масштабну пожежу, яка завдала значних збитків. У XIX столітті Градець-Кралове поступово позбувалося статусу військової фортеці та розвивалося як самостійний адміністративний, культурний і промисловий центр. У 1851 році його було проголошено самостійним містом, а в 1857 році сюди проклали залізницю, що сприяло подальшому економічному розвитку.

Градець-Кралове має розвинену економіку, основу якої становлять машинобудування, харчова промисловість, виробництво електротехнічного обладнання, медичних виробів і фармацевтична галузь. Місто також відоме як важливий освітній, медичний і культурний центр Чехії.

Особливе місце в історії міста посідає музичне виробництво. Саме тут у 1864 році Антонін Петроф виготовив перший рояль і започаткував історію відомої чеської компанії PETROF, яка й сьогодні виробляє роялі та піаніно, що експортуються до десятків країн світу.

Цікавий факт: дружні відносини між Черніговом і Градцем-Краловим відображені навіть у назвах готелів. У Градеці-Краловому був готель «Чернігів» (Černigov), названий на честь українського міста-партнера. У Чернігові, своєю чергою, діяв готель «Градецький», назва якого була присвячена чеському місту. Обидва готелі стали своєрідними символами дружби та партнерства між містами.

 

3 вересня 2010 року в Градеці-Краловому було підписано угоду про дружбу та співробітництво між Черніговом і Градецем-Краловим.


ПРИЛЕП (Північна Македонія)

Прилеп — місто в північній частині Пелагонійської рівнини, на півдні Північної Македонії, приблизно за 128 км від столиці країни — Скоп’є.

Мер: Деян Проданоскі

Площа: 1 194,44 км² (площа общини Прилеп)

Населення (перепис 2021 року): 63 308 осіб (місто); 69 025 осіб (община).

Історія Прилепа сягає середньовіччя. Неподалік від сучасного міста розташовані залишки стародавнього поселення Стіберра, яке існувало ще в античні часи та зазнало руйнувань унаслідок готських вторгнень у III столітті. Водночас Стіберра та середньовічний Прилеп є різними історичними поселеннями.

Одна з перших відомих письмових згадок про Прилеп датується 1014 роком. Місто пов'язують із трагічними подіями після битви при Беласиці, коли візантійський імператор Василій II наказав осліпити тисячі полонених болгарських воїнів. За середньовічним літописним переказом, болгарський цар Самуїл, побачивши своїх осліплених воїнів, пережив сильне потрясіння та невдовзі помер. За переказом, після битви його син Гаврило Радомир доправив батька до Прилепа.

У наступні століття Прилеп перебував під владою різних держав і правителів, зокрема Візантійської імперії, Другого Болгарського царства та Сербського царства. У XIV столітті місто було завойоване османами під проводом Евреноса. Під владою Османської імперії Прилеп перебував до початку XX століття. Після Балканських воєн 1912–1913 років місто увійшло до складу Сербії, а згодом — Королівства сербів, хорватів і словенців, яке пізніше отримало назву Югославія. Після розпаду Югославії у 1991 році Прилеп став частиною незалежної Республіки Македонія, нині — Північної Македонії.

Прилеп є одним із головних центрів вирощування та перероблення високоякісного тютюну в Північній Македонії. Також у місті та його околицях розвинені харчова, металообробна, електронна, деревообробна, текстильна та мармурова промисловість. Особливо відомим є мармурове родовище «Сівец», яке славиться високоякісним білим мармуром, що використовується в архітектурі та будівництві.

Цікавий факт: Прилеп називають «містом під Марковими вежами» (Markovi Kuli). Це середньовічний фортифікаційний комплекс, розташований на скелястих пагорбах над містом. Він пов'язаний з історією середньовічного правителя Марка Мрнявчевича, відомого як король Марко, постать якого стала героєм численних народних легенд і пісень. Незвичайні скельні утворення навколо фортеці є однією з найвпізнаваніших природних особливостей регіону.

 

5 грудня 2011 року між містами Черніговом і Прилепом було підписано угоду про співробітництво у гуманітарній, освітній, науковій і культурній сферах.


ЖЕШУВ (або РЯШІВ)  (Польща)

Ряшів (Жешув) — місто на південному сході Польщі, адміністративний центр Підкарпатського воєводства.

Мер: Конрад Фійолек

Площа: 129,01 км²

Населення (2022 рік): 197 181 особа

В Україні місто часто називають Ряшевом. Його історія пов’язана з руськими землями. У середньовіччі на території сучасного Ряшева існувало давнє руське поселення. У XIV столітті ці землі перейшли під владу Польського королівства, а польська назва міста — Rzeszów — закріпилася в історичних джерелах.

Точна дата заснування міста невідома. Історичні джерела свідчать про існування поселення ще за часів Русі. 19 січня 1354 року польський король Казимир III Великий надав Ряшеву магдебурзьке право. У 1638 році місто перейшло у власність родини Любомирських, за правління якої стало важливим центром шляхетських маєтків. У 1845 році Ряшів отримав статус вільного міста, що сприяло його подальшому розвитку.

Динамічний розвиток міста перервала Друга світова війна. Під час німецької окупації в Ряшеві було створено гетто, до якого окупаційна влада примусово переселяла єврейське населення. 2 серпня 1944 року місто було зайняте радянськими військами в ході наступу Червоної армії. Після встановлення радянської влади в Польщі розпочалися репресії проти антикомуністичного підпілля, зокрема колишніх бійців Армії Крайової. Частину з них ув’язнювали в таборах НКВС та депортували до СРСР.

Сьогодні Ряшів є важливим міським і економічним центром південно-східної Польщі. Значну роль у розвитку міста відіграють промисловість, зокрема авіаційна, інформаційні технології, електроніка, фармацевтика, а також торгівля.

Цікавий факт: вулиця 3 Травня — одна з найстаріших вулиць міста. Її історична назва — Паняга. На честь цієї вулиці щороку 3 травня в Ряшеві відбувається культурне свято Święto Paniagi (Свято Паняги).

 

20 червня 2022 року між ґміною містом Ряшів Підкарпатського воєводства Республіки Польща та містом Чернігів Чернігівської області України було укладено договір про партнерську співпрацю.


ЛАППЕЕНРАНТА (Фінляндія)

Лаппеенранта — місто та муніципалітет у регіоні Південна Карелія, на південному сході Фінляндії.

Міський голова: Туомо Саллінен

Площа: 1723,56 км²

Населення (2023 рік): 72 595 осіб

Лаппеенранта має давню історію. Спочатку поселення сформувалося навколо мису на березі озера Сайма, де розташовувався важливий торговельний ринок. Завдяки його значенню генерал-губернатор Швеції граф Пер Браге Молодший запропонував надати поселенню міські привілеї. Офіційно місто було засновано в 1649 році за указом шведської королеви Христини.

Під час російсько-шведської війни 1741–1743 років Лаппеенранта була захоплена російськими військами. За результатами війни, відповідно до мирного договору 1743 року, місто перейшло під владу Російської імперії та стало частиною так званої Старої Фінляндії. У 1809 році було створено Велике князівство Фінляндське, а в 1812 році території Старої Фінляндії, зокрема Лаппеенранту, приєднали до Великого князівства за рішенням імператора Олександра I.

Після проголошення незалежності Фінляндії у 1917 році Лаппеенранта стала частиною незалежної фінської держави. Упродовж XX століття місто розвивалося як важливий регіональний центр Південної Карелії. Його економічне та культурне значення зростало, а близькість до озера Сайма та кордону з Росією впливала на розвиток торгівлі й туризму.

Сьогодні Лаппеенранта є важливим економічним, освітнім і туристичним центром південно-східної Фінляндії. Серед основних галузей економіки міста — деревообробна, машинобудівна та харчова промисловість. Важливу роль також відіграють дослідження й розробки у сфері чистої енергетики, технологій та інновацій.

Цікавий факт: на честь міста названо астероїд 1504 Lappeenranta, відкритий фінською астрономкою Лійсі Отермою 23 березня 1939 року.

 

10 січня 2023 року між містом Лаппеенранта (Фінляндія) та містом Чернігів (Україна) було підписано договір про співпрацю.


ААХЕН (Німеччина)

Аахен — місто на заході Німеччини, у федеральній землі Північний Рейн — Вестфалія, поблизу кордонів із Бельгією та Нідерландами.

Міський голова: Міхаель Цімонс

Площа: 160,85 км²

Населення (2020 рік): 248 878 осіб

Історія Аахена сягає античних часів. Ще за часів Римської імперії тут виникло поселення, відоме своїми гарячими мінеральними джерелами, які використовували для облаштування терм. Наприкінці VIII століття місто стало улюбленою резиденцією франкського короля Карла Великого, а згодом — одним із найважливіших політичних і культурних центрів Франкської держави. Саме тут Карл Великий облаштував свою головну резиденцію та збудував палацову капелу, яка згодом стала основою Аахенського собору.

Упродовж понад 600 років Аахен був традиційним місцем коронації німецьких королів. Тут відбувалися церемонії коронації багатьох монархів, зокрема Оттона I та інших представників німецьких королівських династій.

Під час Другої світової війни Аахен став першим великим німецьким містом, захопленим військами союзників. 21 жовтня 1944 року німецькі війська в місті капітулювали після кількох тижнів запеклих боїв. Після завершення війни розпочалася відбудова міста та відновлення його інфраструктури.

Сьогодні Аахен є важливим промисловим, науковим та освітнім центром Німеччини. Серед основних галузей економіки — машинобудування, автоматизація виробництва, інформаційні технології, лазерні та екологічні технології, виробництво шин і кондитерська промисловість. Важливу роль у розвитку міста відіграє Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена (RWTH Aachen University), який є одним із провідних технічних університетів Європи. При університеті працюють дослідницькі інститути та лабораторії, що займаються розробками в галузях інженерії, енергетики, автомобілебудування та інформаційних технологій.

Аахен відомий своєю багатою культурною, археологічною та архітектурною спадщиною. Один із головних символів міста — Аахенський собор, збудований за часів Карла Великого. У 1978 році його внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Він став першим об'єктом культурної спадщини Німеччини, удостоєним такого визнання.

Цікавий факт: Аахен відомий своїми гарячими мінеральними джерелами, які використовували ще за часів Римської імперії. Завдяки ним місто стало відомим бальнеологічним курортом.

 

У травні 2023 року Чернігів та Аахен уклали угоду про солідарне партнерство. У вересні 2026 року міста офіційно перейшли до регулярного партнерства, закріпивши намір розвивати довгострокову співпрацю.


РЕЙМС (Франція)

Реймс — місто та муніципалітет на північному сході Франції, у регіоні Гранд-Ест.

Мер: Арно Робіне

Площа: 47,02 км²

Населення (2023 рік): 177 674 особи

Історія Реймса сягає античних часів. Місто виникло на території, де проживало галльське плем'я ремів, від назви якого походить його сучасна назва. За часів Римської імперії місто мало назву Дурокортор (Durocortorum) і було одним із найбільших адміністративних та економічних центрів римської Галлії.

У Середньовіччі Реймс став важливим релігійним центром Франції — тут розташовувалася резиденція архієпископа.

Місто відоме як місце коронації французьких королів: у Реймському соборі відбувалися церемонії коронації 33 монархів Франції. Саме тут у 496 або 498 році, за традиційною версією, відбулося хрещення франкського короля Хлодвіга I, що відіграло важливу роль у поширенні християнства серед франків.

Особливе місце Реймс посідає і в історії Другої світової війни. 7 травня 1945 року о 2:41 у місті було підписано акт про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил. Ця подія стала одним із ключових етапів завершення війни в Європі.

Реймс відомий як один із головних центрів виробництва шампанського. У місті розташовані представництва та виробничі осередки відомих виробників цього напою. Під містом простягаються крейдяні галереї та підвали загальною протяжністю близько 250 км, у яких зберігають і витримують шампанське. Важливу роль в економіці міста також відіграють торгівля, сфера послуг, харчова промисловість і туризм.

Реймс має багату культурну, археологічну та архітектурну спадщину. Головною архітектурною пам'яткою міста є Собор Паризької Богоматері в Реймсі (Реймський собор) — видатна пам'ятка готичної архітектури, внесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1991 році. До цього переліку також входять Палац То та базиліка Святого Ремі з колишнім абатством.

Цікавий факт: Реймський собор має надзвичайно багате скульптурне оздоблення — його прикрашають 2303 скульптури. Це один із найвизначніших скульптурних ансамблів серед готичних соборів Європи.

 

8 травня 2023 року між містами Реймс (Франція) та Чернігів (Україна) було укладено безстрокову угоду про партнерство заради молоді та солідарності між народами.


СЕН-ДЕНІ (Франція)

Сен-Дені — місто на півночі від Парижа, у департаменті Сен-Сен-Дені регіону Іль-де-Франс, Франція.

Мер: Баллі Багайоко

Площа: 15,77 км²

Населення (2023 рік): 149 077 осіб

Назва міста Сен-Дені пов'язана з християнським мучеником святим Діонісієм Паризьким, якого вважають першим єпископом Парижа. За легендою, у III столітті він прибув до Галлії з місіонерською місією, де проповідував християнство. Згідно з переказами, його стратили через відсікання голови на пагорбі Монмартр. Однак, за легендою, після страти він підняв свою голову та пройшов із нею до поселення Катулліакум, де й був похований. Згодом на цьому місці звели базиліку, навколо якої сформувалося місто, що отримало назву Сен-Дені.

Протягом багатьох століть місто було тісно пов'язане з французькою королівською династією. Починаючи з поховання короля Дагоберта I у 639 році, базиліка Сен-Дені стала усипальницею французьких монархів. Тут поховано 40 королів і 26 королев Франції. Поступово базиліка перетворилася на один із найвизначніших королівських некрополів Європи.

Сен-Дені історично відігравало важливу роль у торговельному сполученні Парижа з північними регіонами Франції та іншими країнами Європи.

Сьогодні місто є частиною Паризької агломерації, має розвинену транспортну інфраструктуру та є важливим промисловим, освітнім і культурним центром. Тут розташовані університет Париж VIII і національний стадіон Франції «Стад де Франс».

Цікавий факт: у 2024 році Сен-Дені стало одним із головних центрів проведення літніх Олімпійських ігор у Парижі. На стадіоні «Стад де Франс» відбувалися змагання з легкої атлетики та регбі-7, а також церемонія закриття Паралімпійських ігор.

 

22 січня 2024 року між містами Сен-Дені (Франція) та Чернігів (Україна) було підписано угоду про співпрацю. Документ підписали в онлайн-форматі очільники міст.


ВАЙТ-ПЛЕЙНС (США)

Вайт-Плейнс — місто в штаті Нью-Йорк, США, адміністративний центр округу Вестчестер.

Мер: Джастін Браш

Площа: 25,23 км²

Населення (2020): 59 559 осіб. У денний час чисельність населення зростає приблизно до 150 000 осіб завдяки приїзду працівників, покупців і відвідувачів.

Історія Вайт-Плейнсу бере початок у 1683 році, коли переселенці з поселення Рай придбали землі в корінного народу векквескік. Місцевість мала назву Quarropas, що перекладають як «білі болота» або «білі рівнини». Згодом за нею закріпилася англійська назва White Plains. Існує кілька версій її походження: за однією, вона пов'язана з рослинами з білими суцвіттями, що вкривали цю територію, за іншою — з густим туманом над болотистою місцевістю поблизу річки Бронкс.

У 1721 році поселення отримало королівський патент, а в 1916 році Вайт-Плейнс офіційно стало містом.

Важливою подією в історії міста стала битва під Вайт-Плейнсом 28 жовтня 1776 року під час Війни за незалежність США. Вона відбулася між американськими та британськими військами.

Після Другої світової війни Вайт-Плейнс перетворився на один із провідних торговельних і ділових центрів округу Вестчестер. У центральній частині міста з'явилися представництва великих універмагів, спеціалізовані магазини, офісні будівлі та установи.

Сьогодні місто є важливим центром торгівлі, ділової активності й державного управління округу Вестчестер.

Цікавий факт: у Вайт-Плейнсі народився Марк Цукерберг — співзасновник соціальної мережі Facebook і генеральний директор компанії Meta. Дитинство він провів у сусідньому місті Доббс-Феррі.

 

23 січня 2024 року було підписано угоду про партнерство між містами Черніговом (Україна) та Вайт-Плейнсом (штат Нью-Йорк, США).


 

 

Анонси та оголошення

Онлайн трансляції
Бюджет участі
Місто легенд
Створення ОСББ
Чернігів, купуй рідне!